(Текст предоставил: Андрей Земсков

Земсков

Верю

                  Андрей Земсков

Мама, что это за птицы пролетают в небе?
Птиц таких я не видала никогда вовсе.
Что это за ветер выметает степи?
Просто раньше срока наступила осень.

Мама, что это за горы там, на горизонте?
Я хочу туда домчаться, посмотреть с кручи.
Тихо я пойду, чтоб не спугнуть сон тех,
Кто при жизни был сильнее скал и круче.

Верю, что там,
Где кончается земля,
Видно с мачты корабля
Новую землю.
Верю, что там
Будет благом добрый труд,
И с лихвою все пожнут
То, что посеют.

Мама, что это за город – золотые крыши?
Можно ли в нём жить без спросу – по веленью сердца?
Можно, – только город этот гор выше,
Он земным зелёным городам всем царь.

Верю, что там
Капитаны и певцы –
Желторотые птенцы
В гнёздах у Бога.
Верю, что мы
Удивимся от души –
Как же просто можно жить
И не убого!

Март 2006

Перевод на украинский – Валерий Марченко.

Мамо, що то за птахи́ там пролітають в небі?
Я не бачила подібних у житті зо́всім.
Що за дивний вітер розгулявся степом?
Схоже, що настала передчасна осінь.

Мамо, що це там за гори аж на горизонті?
Як мені до них дістатись з нашої оселі?

Тихо я піду й не потривожу сон тих,
Що крутіші за життя були, ніж скелі.

Вірю, що там,
Де закінчиться земля,
Я зі щогли корабля
Побачу мрію.
Вірю, що там
Добре тим, що допливуть,
Буде й з радістю пожнуть
Все, що посіють.

Мамо, звідки в небі місто?
Золоті дахи в нім.
А чи можна в ньому житии за велінням серця?
Бо ще вище, аніж гори, місто дивне.
І віконця в ньому, як гірські озерця.

Вірю, що там
Капітани й співаки,
І тварини, і пташки
В гніздах у Бога.
Вірю, що ми
Ще здивуємось красі,
Як опинимося всі
Біля порога.

Мамо, що то за птахи там пролітають в небі?

Мамо, що це там за гори, аж на горизонті?

Мамо, що за місто в небі?..