(Текст предоставил: Юрий Зозуля)

Зозуля Юрий

Зiронько моя...

Юрий Зозуля

 ...зорі падали без тями:
    серпень, чи серпом, – стинав...
                                                            
    розривались, мов серцями:                                                            
    хто б їх, серцем, – розривав?..

 ...а без них – легшало небо:
    знов здіймалося гори...
                                                           
    та чия ж така потреба:                                                          
    зіронько моя, – гори!..

 ...най-бо далі, i все вище:
    у небесній у печі...
                                                           
    наче рідная, – чекай ще:                                                           
    згоримОся уночі!..