(Текст предоставил: Николай Шошанни) |
Шошанни Николай |
Николай Шошанни Найстрашніше зі всіх відчуттів — це байдужості вата, Де між нею знайти хоч маленький фарватер, Як і де зберегти свої душу і думи Серед вод океану печалі та суму? Ще не менш страшно йти із порожніми тільки руками, Споглядаючи людські пустелі роками, Знати те, що вмовляння на Небо не діють, Що надію в полоні трима безнадія. Я кричу своїй музі: „Десь щастя таки бути мусить!" Й Вуді Аллен говорить мені замість музи: "Людські шанси на щастя таке довгождане — Це можливість свої полюбити страждання..." На маленькі спішу островки, де ліси та каміння, Де іще не померло душі розуміння, І все голову там над питанням ламаю — Чи, крім смерті, життя якийсь смисл інший має?... 2005